Медичне страхування

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ: фуросемід (4-хлор-N-(2-фурілметіл)-5-сульфамоилантраниловая кислота) - діуретик швидкої дії, похідне сульфонаміду. Механізм дії Lasix обумовлений блокадою реабсорбції іонів хлора і натрію у висхідному коліні петлі Генле. У меншій мірі препарат впливає і на звиті канальці, причому цей ефект не пов’язаний з інгібіруванням карбоангидрази або Lasix антіальдостеронової активністю. Lasix надає виражене діуретичне, натрійуретічеськоє, хлоруретічеськоє дія. Збільшує виведення калія, кальцію, магнію. При в/у введенні швидко знижує переднавантаження на серце, тиск наповнення лівого шлуночку і тиск в легеневій артерії. Знижує системне AД.

При прийомі препарату всередину діуретичний ефект відзначають вже протягом 1-ої години, а максимальна дія досягається протягом 1-2 ч після прийому; тривалість діуретичного ефекту складає 6-8 ч. При в/у введенні почало і максимальний діуретичний ефект спостерігаються відповідно через 5 і 30 мін після введення, а його тривалість складає близько 2 ч. При прийомі всередину біодоступність Lasix складає 64%. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові підвищується з підвищенням дози, але час досягнення максимуму не залежить від дози і варіює в широких межах залежно від стану пацієнта. Період напіввиведення складає близько 2 ч. Після в/у введення кількість Lasix, виведеного з сечею, достовірно більше, ніж після прийому всередину. У плазмі крові препарат знаходиться в основному в зв’язаному стані з білком, головним чином з альбуміном: у діапазоні концентрації від 1 до 400 нг/мл скріплення з білком у здорових осіб складає 91-99%. Вільна фракція складає 2,5-4,1% терапевтичної концентрації. В процесі біотрансформації препарат в організмі перетворюється в основному в глюкуронід.

СВІДЧЕННЯ: набряки при захворюваннях серця, нирок, печінки (зокрема з асцитом), гостра лівошлуночкова недостатність (набряк легенів); АГ, гіпертонічний криз; набряк мозку; олігурія при токсикозі вагітних (застосовують після усунення гіповолемії); набряки при опіках; форсований діурез при отруєннях.

ЗАСТОСУВАННЯ: режим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням вираженості порушень водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. В процесі лікування водно-електролітний баланс коригують з урахуванням показників добового діурезу і динаміки загального стану. Всередину Lasix призначають звичайно натщесерце. Парентеральний препарат призначають пацієнтам, у яких неможливий прийом препарату всередину, або в ургентних випадках. Швидкість в/у введення препарату - не менше 1-2 мин.

При помірно вираженому набряклому синдромі початкова доза для дорослих і підлітків у віці старше 15 років звичайно складає 20-80 міліграм при прийомі всередину і 20-40 міліграм - в/м або в/в. При резистентних до терапії набряках таку ж або підвищену на 20-40 міліграм (на 20 міліграм для парентерального введення) дозу можна призначати повторно не раніше чим через 6-8 ч (2 ч - при парентеральному введенні) аж до отримання діуретичного ефекту. Таку індивідуально підібрану дозу можна застосовувати 1 або 2 разу на добу. Найвища ефективність досягається при прийомі препарату протягом 2-4 днів в тиждень.

Для дітей початкова доза складає 2 мг/кг (1 мг/кг - при парентеральному введенні). При недостатньому ефекті вона може бути підвищена ще на 1-2 мг/кг (на 1 мг/кг - при парентеральному введенні), але не раніше чим через 6-8 ч після попереднього прийому (при парентеральному введенні - не менше 2 ч).

При АГ початкова доза для дорослих складає 80 мг/сут (розділена звичайно на 2 прийоми). При недостатньому ефекті слід додати інші гіпотензивні засоби.

Хворим з набряком легенів Lasix вводять в/у в дозі 40 міліграм. Якщо цього вимагає стан пацієнта, то через 20 мін слід додатково ввести від 20 до 40 міліграм Lasix.

Для проведення форсованого діурезу 20-40 міліграм препарату додають до інфузійного електролітного р_ру. Подальше дозування залежить від програми детоксикациі і повинно проводитися з урахуванням показників водно-електролітного балансу.

ПРОТИПОКАЗАННЯ: анурія, печінкова прекома і кома, виражена гіпокаліємія і гипонатріємія, дегідратація, підвищена чутливість до фуросеміду або інших компонентів препарату, I триместр вагітності і період годування грудьми.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ: при тривалому застосуванні або призначенні препарату у високих дозах - гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрация з схильністю до тромбозів (особливо у осіб літнього віку), гіпокаліємія, гипонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, в окремих випадках - гипокальциемія; артеріальна гіпотензія, порушення системного кровообігу (особливо у дітей і осіб літнього віку); погіршення стану при обструктивній уропатії (гіперплазії передміхурової залози, звуженні сечоводу, гідронефрозі); підвищення рівня ХС і ТГ в плазмі крові; транзиторна гіперурикемія (із загостренням подагри), підвищення рівня креатиніну; гіперглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом; посилення вираженості метаболічного алкалозу; нудота, блювота, діарея; шкірно-алергічні реакції (свербіння, поліморфна еритема, ексфоліатівний дерматит, пурпуру), лихоманка, украй рідко - анафілактичний шок; украй рідко - васкуліт, інтерстиціальний нефрит; зміни у складі периферичної крові - еозинофілія, апластічеськая або гемолітична анемія, лейкопенія або агранулоцитоз, тромбоцитопенія з схильністю до кровотеч; у недоношених новонароджених з респіраторним дистресс-синдромом застосування фуросеміда протягом перших тижнів життя підвищує ризик незарощення артеріальної протоки.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ: при застосуванні препарату можливо зниження концентрації уваги, що важливе для осіб, що управляють транспортними засобами і що працюють з потенційно небезпечними механізмами, особливо на початку лікування і при одночасному вживанні алкоголю.

В період застосування препарату може виникнути необхідність в заповненні втрат калія.

Оскільки препарат може проникати через плацентарний бар’єр, в період вагітності Lasix можна застосовувати тільки за строгими свідченнями і короткочасно. Оскільки препарат може поступати в грудне молоко, а також пригнічувати лактацію, прийом в період годування грудьми слід припинити.

ВЗАЄМОДІЇ: у випадку, якщо застосування препарату супроводжується розвитком гіпокаліємії і гипомагніємії, може підвищуватися чутливість міокарду до серцевих глікозидів. При поєднанні препарату з ГКС, послаблюючими засобами і карбеноксолоном ризик розвитку гіпокаліємії підвищується.

При одночасному призначенні Lasix з аміноглікозідамі (канаміцин, гентаміцин, тобраміцин), цефалоспорінамі або цисплатіном можливо підвищення їх концентрації в плазмі крові, що може привести до розвитку нефро- і ототоксичеськіх ефектів. Якщо при лікуванні цисплатіном потрібне проведення форсованого діурезу, фуросемід призначають в низькій дозі (40 міліграм при нормальній функції нирок) і при достатньому ступені гідратації організму. НПВП, а також фенітоїн і пробенецид можуть понизити діуретичний ефект Lasix. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливо значне зниження ПЕКЛО, аж до колапсу, а також в деяких випадках привести до зниження функції нирок і до розвитку ОПН. Слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні Lasix і гипоглікемізірующих препаратів, оскільки це може зажадати корекції дози останніх. При необхідності одночасного призначення Lasix і прессорних амінів (епінефрин, норепінефрин) необхідно враховувати підвищений ризик розвитку побічних ефектів і зниження ефективності препаратів. Препарат потенціює дію теофіліну і курареподібних засобів. Одночасне застосування Lasix з препаратами літію може привести до посиленої реабсорбції іонів літію в ниркових канальцях і розвитку токсичних ефектів.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ: головний біль, запаморочення, порушення зору, сухість в роті, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, електролітний дисбаланс, гіпокаліємія і гипохлоремічеськіє реакції. Проводять заходи, направлені на відновлення водно-електролітного балансу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ: у захищеному від світла місці при температурі до 25 C.

Більше на сайті www.buylasix.org